Про кума - «Знаменитости»

Кум та кума, кумівство. В Україні такі відносини між людьми як «кумівство» з давніх давен дуже поважаються. Кума- це краща подруга, кум — це побратим, товариш, кращий «корєш». Недарма в українській культурі чимало є веселих пісень, казок, гуморесок на цю тему. А що буде, якщо українець візьме собі за кума цигана? Про це знає Сашко Лірник. Кум циган. Казка про те, як циган косив А Павло Глазовий в циклі гуморесок «куміада» розповідав нам веселі історії, що траплялися з ним і з його кумом у період радянських часів. Конкретно ця гумореска, «Як ми з кумом дикарями були», весело інформує сучасних читачів, як відпочивали люди у Криму за часів СРСР. Але, на жаль, за 20 років незалежності мало що змінилося для бажаючих відпочити «дикарями» у Криму. Тож, на разі, ця гумореска є актуальною. Павло Глазовий ЯК МИ З КУМОМ «ДИКАРЯМИ» БУЛИ Повернули нам здоров’я лікарі І сказали: — Ну, живіть, богатирі? Ми з лікарні подались в аеропорт І махнули «дикарями» на курорт. Ніч у Ялті переспали на траві, Потім в тітки влаштувались у хліві. Тітка хвалить-вихваляє свій сарай: — Вам, дикарики, у ньому буде рай! Перед вами тут жила моя свиня — На півпуда поправлялася щодня.— Кум говорить: — Добре, тітко, поживем. Не дивуйся, якщо хрюкати почнем. Ми щоранку до їдальні біжимо. Дійде черга — хліб з гірчицею їмо, Бо зібралося над морем дикарні, Як тієї кукурудзи в качані. За два тижні ми поправилися так, Що зостались тільки шкіра та кістяк. З нами дами танцювати не хотять, Бо худі ж ми, що аж кості торохтять. Кум надумав залицятися до дам, Так одна йому сказала: —Дулю дам! — Раз валялися ми з кумом на піску, На природу любувалися морську. Кум помітив біля берега медуз І ловить їх заходився у картуз. З’їв медузу.— От я,— каже,— молодець! Їжмо, куме, бо вони — як холодець. Ці медузи, як півпуда їх з’їси, Заміняють грам п’ятнадцять ковбаси… Якби був у морі цукор, а не сіль, Ці медузи замінили б нам кисіль. Я ж ловив собі тим часом крабенят І робив із них на снідання салат. Непоганий з них виходив і форшмак, Тільки в горлі дуже дерло, як наждак. Кум поправився чудесно від медуз. Став у нього животяра, як гарбуз. Він щовечора на танці учаща. Вже навчився танцювати «ча-ча-ча». Ходять ходором дівчата молоді, Кум же плава, як медуза у воді. А удень ми на пісочку лежимо. Сонце палить, сонце шкварить — горимо. Сонце шпарить, розганяючи туман. Кум вже пахне, наче смалений кабан. Кум ошпарився, від болю аж сичить. — Ану, плюнь на спину,— просить,— чи шкварчить? — Як з курорту ми додому прибули, То негайно ж посідали за столи. Кум до їжі як допався, мов здурів: Умегелив дві корзини сухарів, Три хлібини, п’ять батонів і калач. Жінка в сльози… Кум говорить: — Ти не плач! Ти радій, моя голубонько, тепер, Що на дикому курорті я не вмер. Нам до труднощів із кумом не звикать. Ми від труднощів не звикли утікать! А на цьому місці мав бути мій веселий документальний кліп про двох кумів «Як ми з кумом сигари смалили в Новорічну ніч», але дійові особи, побачивши мої потуги з відео-монтажу, почервонівши, попросили мене цього не робити, про причини звісно не скажу. Он лише одна-єдина фотографія, яка мало проливає світла на те відео, але й каже в-одночас багато, наприклад, про те, що кум для мене-це дорога людина, близька. Нікому більш не дозволено так обніматися зі мною. Кум і я. А ось весела українська народна пісня «Наливай, кума!» на тему кум і кума Наливай, кума! українська народна пісня