Віктор Насипаний гуморески НОВА ПАРТІЯ. У центрі близько коло ринку людно, як колись. Усім прохожим хлопець тиче папірці якісь. Приїхав дядько із села. Для нього дивина, Бо той хлопчак гукає: «НОВА ПАРТІЯ У НАС!». Задумавсь дядько трохи. Та цікаво стало все ж. Яка програма партії і хто її лице? Узяв отой папірчик. Щось читав. В руках крутив: - За кого каже, агітуєш, нам скажи-но ти? Бо стільки партій розвелось. Що просто вже біда. Там ліві, праві чи центристи? Хто керує там? - І ліві є, і праві теж. І вибір до пуття. Рекламу робим, дядьку, НОВІЙ ПАРТІЇ ВЗУТТЯ. ЧОЛОВІЧА ХИТРІСТЬ. - Що таке? Міцна горілка? Що з тобою, хлопче? Ти чого при кожній чарці закриваєш очі? Той примружив хитро око: — Значить, є причина. Мушу, хлопці, так робити. Бо кричить дружина. Жінка он вчепилась звіром: обіцяй же, Славку, Слово дай,- до свят не будеш заглядати в чарку. Мусів, звісно, обіцяти. Навіть кинув пити. Тижнів два терпів та думав, що мені зробити. Ліпше я закрию очі, щоб не злить Уляну. Слово дав, тримати мушу: в чарку не загляну.